Девід Култгард провів аналогію між аварією Олівера Бермана на Гран-прі Японії та тим, як він сам мало не потрапив в аналогічну ситуацію роками раніше. Нагадаємо, що під час гонки на Сузуці Haas Бермана ледь не врізався в задню частину Alpine Франко Колапінто, уникаючи зіткнення Олівер виїхав на траву, а потім болід з величезною силою врізався в огорожу. Хоча молодому британцеві пощастило відбутися лише забоєм коліна, цей інцидент знову розпалив дискусію про небезпеку, яка виникає, коли один болід раптово сповільнюється, а інший рухається на повній швидкості.
Колишній гонщик Девід Култгард, розмірковуючи про аварію під час подкасту Up To Speed, зазначив, що хоча результати медичного обстеження Бермана стали полегшенням для всіх у паддоку, сама швидкість, з якою два боліди зближуються, залишається найбільшим кошмаром для будь-кого, хто сидить у кокпіті. Култгард провів пряму паралель із жахливим моментом зі своєї кар’єри, пов’язаним із Фернандо Алонсо на Нюрбургрингу.
«Як колишній гонщик, я відчуваю цю швидкість наближення. У мене ледь не стався інцидент із Фернандо Алонсо ще дуже давно, це було, мабуть, у 1998-му чи 1999-му році на Нюрбургрингу в Німеччині, де він зменшив швидкість на 20 метрів раніше, ніж на попередньому колі, і я ледь не врізався в нього. У підсумку я уникнув [Алонсо], з’їхавши на гравій і вибувши з гонки, і пам’ятаю, як після цього підійшов до стюардів і був розлючений, бо це могло закінчитися аварією»
Култгард також навів класичні приклади, такі як зіткнення з ним Міхаеля Шумахера у Спа або інцидент з Айртоном Сенною в Австралії під час його виступів за McLaren. У всіх цих випадках пілот, що їде позаду, просто не може встигнути зреагувати на болід, який раптово втрачає швидкість. Удар в 50G, якого зазнав Берман відповідає силі, яку мало хто коли-небудь відчує. Щоб зрозуміти, що це означає на практиці, Култгард звернувся до історичних випробувань, проведених наприкінці 1950-х років.
Тоді вчені намагалися визначити межі витривалості людини і виявили, що людина може вижити під час випробування на уповільнення до 80G. Однак ці випробування були контрольованими. У гоночному боліді раптове зіткнення з бар’єром є набагато хаотичнішим, і фізичні наслідки значною мірою залежать від того, як поглинається пікова величина цієї сили. Култхард згадав неймовірне виживання шведського гонщика Кенні Брека як еталон стійкості сучасних систем безпеки в автоспорті.
«Тож Берману дуже пощастило, що він не врізався в Колапінто. Під час зіткнення з огорожею було зафіксовано удар в 50G, і я швидко переглянув інформацію, щоб зрозуміти, що це насправді означає для широкої публіки, і виявилося, що ще наприкінці 50-х років було проведено відповідний експеримент. Вони намагалися зрозуміти, мабуть, для авіації чи космічних польотів, скільки людина може витримати, і, здається, був такий експеримент. Людина пройшла випробування на уповільнення до приблизно 80G і вижила.
Вони насправді не робили цього навмисно понад цей рівень, але я читав, що Кенні Брек, гонщик, з яким я змагався на початку своєї кар’єри, шведський гонщик, поїхав до Америки і потрапив в аварію, де було зареєстровано 200G. Після цього його кар’єра закінчилася, він отримав численні переломи. Але він вижив»
Хоча Олівер уникнув серйозних травм, той факт, що болід, який рекуперує енергію, може створити таку небезпечну різницю в швидкості, цього разу було сприйнято серйозно. FIA вже запланувала зустріч, щоб розглянути зміни до регламенту та визначити, чи потрібні коригування для запобігання таким раптовим різницям у швидкості. Парадокс в тому, що з однієї сторони регламент забезпечує те, що боліди створюються достатньо міцними, щоб захистити пілота від сильного удару, але з іншої сторони саме регламент дозволив те, щоб швидкість зближення стала настільки критичною.
Обговорення: