Тото Вольфф поділився розповів про масштаби внутрішнього хаосу, що панував у команді Mercedes у період її тотального домінування. У 2016 році, коли Льюїс Гемілтон і Ніко Росберг вели боротьбу за титул, яка виходила далеко за межі звичайних гонок, керівник команди дійшов до того, що був готовий звільнити обох пілотів. Це був момент, коли особиста ворожнеча між двома друзями дитинства, що стали суперниками, загрожувала нашкодити не тільки їм, а й всій команді.
Вольфф вважав, що його пілоти забули, що вони є обличчями глобального автомобільного гіганта. Він відчував, що інтенсивність їхньої боротьби за чемпіонат засліпила їх і вони не бачили, що вони є по-суті найманими працівниками, які несуть відповідальність за щось набагато більше, ніж їхні власні вітрини з трофеями.
«Ти представляєш бренд Mercedes, і тобі просто треба змиритися з тим, що не все крутиться навколо тебе. Отже, факт: вони – конкуренти. Ми приймаємо конкуренцію. Ми приймаємо те, що вони змагаються один з одним, доки вони дотримуються певних червоних ліній. І вони дуже прості – не врізатися один в одного»
Ця напруга не виникла за одну ніч. Сезон 2016 року став кульмінацією багаторічної історії відносин між Гемілтоном та Росбергом, які змагалися один з одним ще з дитинства. Однак, коли вони стали єдиними двома реальними претендентами на титул чемпіона світу, здоровий дух змагання почав зникати. Вони почали перетинати те, що Вольфф описує як «червоні лінії», зокрема, влаштовуючи аварії, яких можна було уникнути, що коштувало команді очок.
Після низки інцидентів на трасі Вольф вирішив, що єдиний спосіб повернути контроль – це показати пілотам, що ніхто з них не є незамінним. Він навіть зв’язався з Дітером Цетше, генеральним директором компанії Mercedes-Benz, щоб підготувати документи на їхнє звільнення. Цей крок мав на меті довести, що інтереси бренду завжди переважатимуть его пілотів.
«Він зателефонував мені і запитав: “Ти звільняєш обох пілотів?” А я відповів: “Так, бо інакше вони не зрозуміють, наскільки важливі інтереси бренду та команди для них”»
Це була не просто приватна розмова. Команда пішла на рішучий крок, надіславши Гемілтону та Росбергу електронного листа, в якому фактично повідомила їм, що вони більше не є частиною команди. Вольфф розглядав цю ситуацію як управлінську помилку, яку він більше не мав наміру терпіти, оскільки пілоти дозволили своїй особистій неприязні один до одного заважати професійній роботі команди.
«Їх суперництво взяло гору. Зі здорової конкуренції це переросло у суперництво, а потім – у ворожнечу. І це просто те, чого я не можу допустити в організації, і з огляду на ці фактори ми надіслали їм електронного листа, в якому сказали: “Наразі ви не є частиною команди”»
Після цього електронного листа про «звільнення» пілотів було скликано на нараду в четвер. Метою Вольффа було привести їх до тями, підкресливши те, що їх дії на трасі впливали не лише на власні очки в чемпіонаті, а й на життя двох з половиною тисяч людей, які працюють на заводах у Бреклі та Бріксворті. Він хотів, щоб вони зрозуміли, що їхні аварії ставлять під загрозу засоби до існування звичайних робітників.
«А що думають люди, які працюють на заводах і мусять виплачувати іпотеку? Що ви двоє зіткнулися, бо не подобаєтеся одне одному? Адже це безпосередньо впливає на життя двох з половиною тисяч людей. Хто ви такі, гадаєте? І це важливе розуміння, яке ви повинні донести до своїх пілотів»
Зрештою, Вольфф висунув ультиматум, замість того, щоб намагатися судити, хто був на 70% винен або на 30% правий, він сказав , що наступного разу, коли боліди зіткнуться, один з пілотів покине команду, незалежно від того, чи розірвуть контракт з не тим пілотом.
«У середу ми зателефонували їм і сказали: “Приходьте завтра”, і я сказав: “Моя проблема в тому, що я не знаю, чия це була вина”. Бо це складно. Як і все в житті, це ніколи не буває на 100% неправильно. Може бути 50 на 50. Може бути 51 на 49. Може бути 70 на 30. І я не можу судити. Тому я сказав їм, що якщо це повториться, хтось повинен піти, і я можу помилитися. Я можу відправити не ту людину»
Цей жорсткий підхід зрештою допоміг команді пройти решту того нестабільного року. Ніко Росберг зумів завоювати титул чемпіона світу в останній гонці, переживши, мабуть, найважчий у психологічному плані сезон у своїй кар’єрі. Довівши, наскільки сильно ця суперництво виснажило його, він шокував паддок заявою про те, що закінчує кар’єру у Формулі-1.
Обговорення: