Крістіан Горнер вважає, що Формулі-1 варто переглянути обсяги ліміту витрат, аргументуючи це тим, що чинний ліміт не відображає суми, які команди продовжують витрачати на свою діяльність. Хоча ці обмеження були введені з метою підвищення фінансової стабільності та зменшення розриву між конкурентами, Горнер зазначає, що топ-команди все ще можуть витрачати від 500 до 600 мільйонів доларів щорічно, якщо врахувати витрати, що виходять не підпадають під бюджетні обмеження.
Обмеження витрат було введено в 2021 році, тоді ця сума становила 145 мільйонів доларів на рік, протягом наступних років її зменшили до 135 млн, проте з переходом до нового технічного регламенту, сума зросла до 215 млн на рік. Втім, низка значних витрат і досі залишається поза обмеженням, зокрема зарплати пілотів, винагорода трьох найвисокооплачуваніших працівників тощо.
Розробка силових агрегатів регулюється окремою фінансовою системою, а це означає, що загальна цифра не відображає повних витрат на утримання команди Формули-1. У розмові з Autosport Горнер зазначив, що з часом правила стали більш усталеними, але додав, що їхня нинішня структура все ще дозволяє здійснювати значні витрати, що виходять за межі основного ліміту:
«У перші роки відбувалося пристосування до цих правил. Те, за що нас звинувачували в той перший рік, зараз не було б проблемою, як і навіть у другому році. Тож я вважаю, що вони вже доопрацювали багато положень. Зараз я бачу, що існує бюджетний ліміт у трохи більше 200 млн доларів, але команди витрачають 500 або 600 млн доларів»
На думку Горнера, проблема полягає не просто в тому, на якому рівні встановлено обмеження, а в тому, яку частку загальних витрат команди воно покриває. Обмеження в одній сфері можуть спонукати команди спрямовувати більше ресурсів на діяльність, що залишається поза межами ліміту, що ускладнює обмеження загальних витрат, які застосовується лише до окремих підрозділів. Водночас, він також визнав, що пошук відповідного загального ліміту стане окремим викликом.
Горнер також вказав на ширший фінансовий вплив цих обмежень. Хоча зарплати пілотів та інші витрати, що не підпадають під обмеження, продовжують зростати, він стверджує, що ліміт допоміг перетворити команди Формули-1 з фінансових зобов’язань на прибуткові активи. Навіть менші команди отримали вигоду від зростання комерційної цінності Формули-1, що змінило ставлення інвесторів до команд. Горнер використав аналогію, щоб пояснити, чому, на його думку, нинішня система повинна враховувати не лише загальний ліміт витрат:
«У ліміт потрібно включити більше статей витрат. Я вважаю, що ліміт витрат на двигуни це правильний крок, але питання в тому, якою саме має бути сума? Команди Формули-1 витрачатимуть стільки грошей, скільки мають, і це нагадує повітряну кульку, в якій недостатньо повітря: якщо стиснути її з одного боку, повітря перейде до іншого.
До прикладу, зараз ми бачимо, що гонорари пілотів стали значно більшими, ніж були до запровадження бюджетних лімітів. Головне – знайти правильний баланс. Я вважаю, що всі ці команди тепер вже не є збитковими. Навіть найменша команда на стартовій решітці оцінюється в кілька мільярдів доларів. П’ять, шість, сім років тому їх би вважали збитковими активами. Тож це забезпечило реальну капіталізацію цим командам, чи то пак франшизам, завдяки чому такі команди, як Haas чи Williams, суттєво зросли в ціні»
Обговорення: