Гран-прі Італії

Гран-прі Італії є одним з перших проведених етапів у чемпіонаті Формули-1, і разом з Гран-прі Великої Британії, є одним з двох етапів, які проводилися в кожному сезоні чемпіонату з моменту його заснування в 1950 році. За поточним контрактом передбачається, що автодром Монца буде приймати Гран-прі щонайменше до 2031 року.

Після Другої світової війни було засновано чемпіонат світу з Формули-1, і Джузеппе “Ніно” Фаріна виграв перший титул у Монці в 1950 році. У 1955 році трасу оновили, побудувавши величезні бетонні нахилені повороти “sopraelevata”, які дозволяли розвивати середню швидкість, яка перевищувала швидкість тогочасної траси Індіанаполіс 500. Однак команди часто бойкотували ці повороти, вважаючи, що вони є небезпечним. Конфігурація траси поступово змінювалася, до неї додавалися шикани, такі як Variante Ascari і Variante Rettifilo, щоб уповільнити автомобілі. В 2000 році, під час аварії на першому колі, відірване колесо від боліда нанесло смертельних травм маршалу.

Серед сучасних подій, які відбулися в Монці можна відзначити те, що Себастьян Феттель у 2008 році став наймолодшим переможцем у віці 21 року, а Льюїс Гемілтон і Міхаель Шумахер поділяють рекорд за найбільшою кількістю перемог на цьому етапі – по п’ять у кожного. Ferrari залишається найуспішнішим конструктором на цьому етапі з 20 перемогами, останньою з яких стала перемога Шарля Леклера в 2024 році. Гран-прі Італії 2025 року встановило кілька рекордів за всю історію, включаючи найшвидше кваліфікаційне коло Макса Ферстаппена із середньою швидкістю 264,681 км/год та найшвидше коло гонки Ландо Норріса (середня швидкість 257.781 км/год). Гонка 2025 року також стала найкоротшою за часом проведення гонкою, серед тих, на яких гонщики подолали повну дистанцію. Макс Ферстаппен проїхав всю дистанцію цього Гран-прі за 1:13:24.325 з середньою швидкістю 250.706 км/год.